Кінець світу: еволюція протестантської інтерпретації (Віталій Докаш)

Vitaliy Dokash
The end of the World: evolution of Interpretation of Protestant. –
Kiev-Chernivtsi: Books – XXI, 2007. – 544 p.

In the monograph is researched the donation of eschatology the science that deals with the end of the world, also the analysis of its basic historical forms and evolution of Protestant interpretation was made. For the first time in Religious Studies the typology of eschatology is develops, on attempt is made to define the leading components studies and structure functional analysis is made. Special attention is devoted to the analysis of religion specific of Protestant doctrine about the end of the world, new trends in development of new Protestant eschatology are defined. This monograph might be useful for scientists teachers and students and for everyone who is interested in Religious Studies.
Віталій Докаш
Кінець світу: еволюція протестантської інтерпретації: Монографія. – Київ-Чернівці: Книги – XXI, 2007. – 544 с.

У монографії досліджено витоки есхатології як вчення про кінець світу, проведено аналіз його основних історичних форм та еволюції протестантської інтерпретації. Вперше в релігієзнавчій практиці розроблено типологію есхатології, здійснено спробу визначити провідні складові вчення та зроблено їх структурно-функціональний аналіз. Особливу увагу зосереджено на аналізі конфесійної специфіки протестантського вчення про кінець світу, визначено основні тенденції розвитку есхатології новітнього протестантизму.
Розрахована на науковців, викладачів та студентів, широкий загал читачів, які цікавляться історією релігії та світоглядними проблемами.

Інститут філософії імені Г. С. Сковороди
Національної Академії Наук України

Віталій Докаш

Кінець світу:
еволюція протестантської інтерпретації

Монографія

Київ
Чернівці
Книги – XXI
2007

ББК 86.376-422.3
УДК 274-175
Д 63
Рекомендовано до друку Вченою радою Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди
НАН України (протокол № 19 від 31.10.2006р.)
Рецензенти:
Л. Й. Кондратик, доктор філософських наук, професор;
П. М. Кралюк, доктор філософських наук, професор;
В. В. Шевченко, доктор філософських наук, професор

Віталій Докаш
Д 63 Кінець світу: еволюція протестантської інтерпретації: Монографія. – Київ-Чернівці: Книги – XXI, 2007. – 544 с.
ISBN 978-966-8653-89-6
У монографії досліджено витоки есхатології як вчення про кінець світу, проведено аналіз його основних історичних форм та еволюції протестантської інтерпретації. Вперше в релігієзнавчій практиці розроблено типологію есхатології, здійснено спробу визначити провідні складові вчення та зроблено їх структурно-функціональний аналіз. Особливу увагу зосереджено на аналізі конфесійної специфіки протестантського вчення про кінець світу, визначено основні тенденції розвитку есхатології новітнього протестантизму.
Розрахована на науковців, викладачів та студентів, широкий загал читачів, які цікавляться історією релігії та світоглядними проблемами.
ББК 86.376-422.3

Vitaliy Dokash
The end of the World: evolution of Interpretation of Protestant. –
Kiev-Chernivtsi: Books – XXI, 2007. – 544 p.
In the monograph is researched the donation of eschatology the science that deals with the end of the world, also the analysis of its basic historical forms and evolution of Protestant interpretation was made. For the first time in Religious Studies the typology of eschatology is develops, on attempt is made to define the leading components studies and structure functional analysis is made. Special attention is devoted to the analysis of religion specific of Protestant doctrine about the end of the world, new trends in development of new Protestant eschatology are defined. This monograph might be useful for scientists teachers and students and for everyone who is interested in Religious Studies.

ISBN 978-966-8653-89-6 © Книги – ХХІ, 2007
© Докаш В. І., 2007
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА 5
РОЗДІЛ І. ЕСХАТО-ХІЛІАЗМ,
ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
11
РОЗДІЛ ІІ. ГЕНЕЗИС ЕСХАТО-ХІЛІАСТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ
В ДОПРОТЕСТАНТСЬКИЙ ПЕРІОД 75
2.1. Витоки, зміст та типологія християнської есхатології 75
2.2. Ранньохристиянська есхатологія:
релігієзнавчо-екзегетична інтерпретація 103
2.3. Есхатологія в контексті апокаліптичної та пророчої літератури 133
2.4. Структурно-функціональний аналіз
провідних складових есхатології 147
2.5. Хіліастичні теорії як складова християнської есхатології 165
РОЗДІЛ ІІІ. ЕВОЛЮЦІЯ ЕСХАТОЛОГІЧНО-ХІЛІАСТИЧНИХ ІДЕЙ
В ЕПОХУ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ
РАННЬОГО ПРОТЕСТАНТИЗМУ 185
3.1 Провідні тенденції формування есхато-хіліастичної ідеології 185
3.2 „Персональна есхатологія” Мартіна Лютера 193
3.3 Провидіння, як принцип спасіння в есхатології
Ульріха Цвінглі 212
3.4 Сотеріологічні аспекти есхатології Жана Кальвіна 220
3.5 Проблематичний зріз предестинаційної
есхатології Якова Армінія 243
3.6 Соціальний есхатологізм в релігійній доктрині
Томаса Мюнцера 248
3.7 Форми реалізації хіліастичних ідей
у вченні та практиці анабаптизму 267
РОЗДІЛ IV. ЕСХАТОЛОГІЯ І ХІЛІАЗМ ЯК ОСНОВОПОЛОЖНІ
ДОКТРИНИ ПІЗНЬОГО ПРОТЕСТАНТИЗМУ 283
4.1. Апокаліптично-пророчий зміст адвентистської есхатології 284
4.2 Хронологічний принцип та його відображення
в міленіалістському вченні Свідків Єгови 312
4.3 Пророчі візії в есхатології християн віри
євангельської – п’ятидесятників 348
РОЗДІЛ V. ЕСХАТО-ХІЛІАСТИЧНІ ІДЕЇ В ЛІБЕРАЛЬНІЙ ТЕОЛОГІЇ,
НОВІЙ ОРТОДОКСІЇ ТА АПОКАЛІПТИЧНИХ ВЧЕННЯХ
СУЧАСНОГО ПРОТЕСТАНТИЗМУ 383
5.1. Проблеми теологічного модернізму і соціального оптимізму
в есхатологічних вченнях представників ліберальної теології 383
5.2. Нова ортодоксія в контексті есхато-хіліастичних
ідей сучасності 407
5.3. Глобальні проблеми людства в апокаліптичній
теології новітнього протестантизму 444
ПІСЛЯМОВА 477
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 482
ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК 500
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК 514
ГЛОСАРІЙ РЕЛІГІЄЗНАВЧИХ І БОГОСЛОВСЬКИХ ТЕРМІНІВ 519

ПЕРЕДМОВА

У всі часи людина прагнула осмислити минуле, усвідомити своє наявне буття, заглянути подумки у майбутнє. Особливо підсилюються ці бажання у переломні епохи історії. В ці періоди у свідомості людей виникають самі немислимі уявлення, багато з яких часто бувають вирвані із контексту і своєрідно інтерпретованих текстів Священних писань, різноманітних релігійних вчень. Передбачення, віщування та пророцтва підхоплюються людьми, які не володіють істинним знанням релігійної символічної мови і не тільки вводять в оману їх та оточуючих, але й стають джерелом спотворення уявлень про майбутнє людства в контексті тих чи інших релігійних вчень.
Як показує аналіз релігійної літератури, саме в останні десятиліття ХХ та на початку ХХІ ст.ст. збільшилась кількість праць по питаннях кінця світу, приближення страшного суду, пропаганди різноманітних форм утопічних вчень, які посилаючись на природні (землетруси, повені, засухи, погана екологія) та соціальні (голод, хвороби, епідемії, насилля, тероризм, війни) катаклізми, пророкують близький кінець земної цивілізації, на зміну якій повинна прийти інша, „нова” Божественна історія, яка поверне людство до часів відновленого раю. У зв’язку з цим в останній період буквально пішла мода на ідеї месіанізму, есхатології (вчення про кінець земного існування людства і окремої людини – авт.), різного типу пророцтв [392, с.116].
Надія на відродження до нового життя та очікування не тільки кращого, але й блаженного майбутнього, все більше пророкується в релігійних часописах, як конфесійними, так і позаконфесійними рухами та вченнями. В опублікованій ними інформації прослідко-вується дві тенденції: з одного боку, проводиться звеличування першородної чистоти, блаженної повноти буття, які передували історії та до яких пропонується повернутися; з іншого боку – пропонуються нові можливості, які з’являться в прийдешній, оновленій історії після кінця цієї цивілізації за принципами лінійного розвитку.
Варто зазначити, що теологічні догмати в будь-якому християн-ському віросповіданні найтіснішим чином пов’язані з очікуванням есхатологічних подій – кінця світу і другого приходу Христа, який повинен відкрити для людства ідеальний вимір існування. Симптоматично, що саме в період загострення соціальних, екологічних, духовних криз і інших потрясінь, що є характерним для сьогоднішньої цивілізації, активно підсилюються різноманітні прогнози про майбутні долі світу, про близький всезагальний колапс, близьке світопредставлення. Характерно, що ці есхатологічні мотиви супроводжують історію постійно, для їх виправдання завжди знаходяться відповідні пророчі ознаки, які обґрунтовуються догматично. Відзначимо, що актуалізація чи підсилення есхатологічних настроїв виникає саме тоді, коли розмивається віра, перестає працювати відповідна епосі система цінностей, відбувається секуляризація духовного простору. Оскільки цивілізація продовжує крокувати в майбутнє в ситуації, коли їй постійно пророкується крах, кінець, в релігійному середовищі розробляються доктрини, які або відстрочують цей кінець, або ж подають есхатологію у привабливому вигляді. До них можна віднести, у першу чергу, різноманітні міленіалістські теорії (вчення про Тисячолітнє Царство – авт.).
Сюди ж можна зарахувати велику кількість напрямків теологічних доктрин 60-х рр. ХХ ст. як спроби реалізувати есхатологію (доказати, що вона виконалась першим приходом Христа – авт.): теорія „відповідального суспільства”, „теологія революції”, „політична теологія” [81, с.53-64]. Це також теорії „реалізованої есхатології” Чарльза Додда [352, с.40], „екзистенційної” чи „позачасової есхатології” Рудольфа Бультмана, „попередньої есхатології” чи „теології надії” Юргена Мольтмана [78, с.119-120].
В контексті оновлення міфологічних есхатологічних сюжетів Біблії та надання їм привабливості через оновлену термінологію, працюють теорії „реінтерпретації” та „деміфологізації” [292, с.56-57]. Їх завдання – актуалізувати есхатологію як вчення про кінець світу, зняти з неї архаїчні апокаліптичні нашарування, увести ідеї етичного та соціального оптимізму. В цих вченнях питання ставиться наступним чином: головне не те, що буде після другого приходу Ісуса Христа, а те, що з Його появою в історії розпочалася нова ера як символічне торжество великих ідеалів [78, с.128]. Враховуючи, що питання есхатології є достатньо не простими для сприйняття та розуміння на рівні буденної свідомості, автор провів спробу дати їх фахове тлумачення, зробити відкритою інформацію, яка була на довгий час законсервованою в богословському середовищі, оскільки релігієзнавцями і науковцями майже не висвітлювалась, або подавалась у перекрученому вигляді.
Тому в цій книзі вчення про кінець світу буде розглядатися як релігійний феномен, що пройшов складний шлях еволюції, виступав у різноманітних формах на різних історичних етапах, але завжди живив надію на зміни і краще майбутнє, хоча й з діаметрально протилежних позицій – через знищення існуючого стану, або еволюційним шляхом через моралізацію суспільства.
Автором на підставі аналізу великого масиву літератури уперше була проведена спроба співставити різні точки зору на феномен есхатології, його структурні компоненти, що дозволило, у певній мірі, обґрунтувати різночитання дослідниками тих чи інших есхатологічних вчень та сформулювати свою концепцію щодо їх тлумачення.
Виробити свою власну позицію в цьому питанні автору дозволило звертання до праць таких релігієзнавців як С.Головащенко [87], А.Каримський [167], Й.Кривельов [187; 188], І.Свенцицька [299]. Для деталізації окремих положень есхатології ми послугувалися рядом маловідомих богословських досліджень У.Грудема [96], П.Еннса [353], П.Кліффорд [175], Патріка де Лоб’є [198], Р.Паша [253], Ч.Райрі [283], П.Рогозіна [290], С.Сінна [302], Р.Спраула [311], М.Тенні [350], Г.Тіссена [354], М.Ерікосна [394].
Більш детальному аналізу в роботі піддані основні напрямки розвитку есхато-хіліастичних ідей та поглядів окремих дослідників в історичній ретроспективі, що дозволило з одного боку, відобразити специфіку есхатологічних вчень в залежності від того, які проблеми вирішувались тією чи іншою епохою; з іншого боку – показати, які ідеї залишались незмінними, та що дозволяло підтримувати на відповідному рівні апокаліптичні настрої у віруючих. Проаналізувати проблему саме в такому ракурсі дозволило використання праць В.Гараджі [80], С.Головащенко [87], П.Гопченко [89] та богословів: Л.Беркхова [48], Р.Гандрі [79], Д.Ледда [191], А.Маграта [206], Ф.Стагга [312], М.Тенні [351], М.Еліаде [392].
Автор свідомий того, що повний виклад особливостей та еволюції інтерпретаційних форм протестантського вчення про кінець світу не можливий в межах одного монографічного дослідження. Тому в книзі основний акцент буде робитися лише на тих історичних системах есхато-хіліастичних ідей, які стали основоположними для формування сучасної концепції есхатології та її структурних компонентів. Для реалізації цього завдання залучалися роботи таких істориків релігії і науковців як В.Крестьянінов [186], В.Любащещнко [199], В.Нічик, В.Литвинов, Я.Стратій [230], Б.Порозовська [258; 259], М.Смірін [303; 304], А.Чанишев [387] та велика кількість праць наступних вітчизняних і зарубіжних богословів: Р.Белінтона [45], А.Гребнера [94], Д.Дойчландер [106], Г.Зассе [151; 152], Ф.Кантценбах і П.Штедтке [165], Е.Кейлера [168], Е.Кернса [170], Р.Колба [178], Т.Лейна [192], А.Маграта [204], Г.Мітера [220], Д.Мюллера [226], Л.Спіца [310], Р.Спраула [311].
Специфіку конфесіональної есхатології, як спроби пошуку її представниками аргументів виправдання апокаліптики та захисту основоположних доктринальних принципів, як і введення в неї соціальних елементів, автор відобразив за рахунок аналізу світських досліджень Е.Бартошевича і Є.Борисоглібського [42; 43], А.Белова [46], І.Бражника [54], О.Клібанова [173], О.Москаленко [223; 224], П.Яроцького [395; 396] і богословських праць Дж.Бойса [101], Дж.Ріка [102; 103], М.Жукалюка і В.Любащенко [150], Й.Лангхаммера [190], Лікі Артура [195], М.Максвелла [208], Р.Прайса [262], Р.Франца [367], В.Франчука [369], С.Хортона [378], Я.Цопфі [386].
Звертання до сучасної протестантської літератури та світських авторів, які її досліджували, дозволили автору визначити основну парадигму нинішнього розвитку вчення про кінець світу, яка прослідковується у двох тенденціях: 1) тяжіння до захисту ортодоксальних положень щодо кінця світу з апокаліптичними наслідками в конфесійній теології; 2) символічне входження у вічність (Царство Боже – авт.) через прийняття Христа – в новітньому протестантизмі. Основними інформаційними джерелами в цьому напрямку дослідження для автора стали розвідки відомих в релігієзнавчому світі науковців: В.Гараджі [81; 82], П.Гопченко [89], А.Каримського [167], А.Рубеніса [292] та маловідомі богословські праці К.Барта [41], Н.Галлі [78], А.Гарнака [83], Б.Грема [95], П.Еннса [145], Фр.Пібоді [254], Б.Хегглунда [373], Ф.Шлейєрмахера [36; 390; 424], М.Еріксона [394; 409].
Автор не претендує на повне висвітлення такої достатньо непростої теми. Це лише перший крок в царині дослідження есхатології як вчення про кінець світу, перша спроба хоча б окреслити основні питання, які для одних читачів відкриють маловідомі істини, інших – залучать до роздумів над вічними проблемами буття та визвуть до дискусії науковців, що, у певній мірі, дотичні до цієї проблеми.
Книга розрахована як на широкий загал читачів, так і фахівців в галузі релігієзнавчих і богословських досліджень. Вона дає можливість зрозуміти, що заховано під поняттями „кінець світу”, „страшний суд”, „апокаліпсис”, „Армагеддон” та побачити дещо в іншій площині їх сутнісні значення. Найголовнішим відкриттям для читачів стане істина, що ці поняття, у першу чергу, в історичній площині несли надії на зміни, були формою пропозицій віковічних мрій про краще майбутнє в контексті релігійних цінностей.
Книга не вичерпує інформативну базу всіх досліджень у цьому напрямку, це лише невеличкий екскурс в історію еволюції есхатології та аспективний аналіз сучасних напрямків вивчення цього феномену. Враховуючи, що ці явища для українського релігієзнавства є цілиною, яка чекає дослідника-орача, можна вважати, що інформація викладена в книзі, визве до нього живий інтерес та стане імпульсом для подальших широкомасштабних досліджень.
Автор щиро вдячний рецензентам книги:

Л. Й. Кондратику, професору, директору Інституту соціальних наук Волинського державного університету імені Лесі Українки;

В. В. Шевченко, професору, провідному науковому співробітнику Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України;

П. М. Кралюку, професору, проректору з наукової роботи, завідувачу кафедри релігієзнавства Національного університету „Острозька академія”.

Особливу подяку автор виносить науковому консультанту, професору П. Л. Яроцькому, провідному науковому співробітнику Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України за методичну допомогу в проведенні дослідження та написанні монографії.
Виносить подяку науковцям Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України та особисто керівнику Відділення професору А. М. Колодному за співпрацю та допомогу в науково-дослідницькій роботі.
Велика шана колективу кафедри релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, який надихав мене на дослідницьку роботу.
Щиру дяку виношу Буковинській Конференції Церкви Адвентистів Сьомого Дня та Чернівецькому Обласному Об’єднанню Церков Християн Віри Євангельської за духовну підтримку та методичну допомогу в написанні монографії.
Дуже вдячний за постійну підтримку при написанні цієї роботи моїй дружині і особливу сину, який допоміг мені матеріалізувати власні ідеї в тексті монографії.

Advertisements

The URI to TrackBack this entry is: https://dokash.wordpress.com/2009/06/24/%d0%ba%d1%96%d0%bd%d0%b5%d1%86%d1%8c-%d1%81%d0%b2%d1%96%d1%82%d1%83-%d0%b5%d0%b2%d0%be%d0%bb%d1%8e%d1%86%d1%96%d1%8f/trackback/

RSS feed for comments on this post.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: